 15 лютого виповнилося "два по двадцять" Олександру Деусову, футболісту з дивовижною спортивною біографією
Кажуть, що в Україні не прийнято відзначати ювілей, коли людина розмінює п'ятий десяток, тому автор цих рядків відразу з хоче вибачитись перед героєм публікації за таку ініціативу. А ще за можливі неточності, бо так вже влаштовано людську пам'ять, що деталі минувшини в ній поступово стираються. Натомість, залишається головне - глибока і щира повага до Олександра Деусова, людини, котра ось уже два з половиною десятка років уособлює на футбольному полі кращі харизматичні риси оборонця-стопера, просто класного спортсмена.
Почав грати у футбол Сашко доволі пізно, десь у 14-15 років, тому говорити за якийсь класичний "дюсшовський" вишкіл ювіляра не доводиться. Його потужні антропометричні дані - 184 см зросту, та кремезна статура - вочевидь і визначили амплуа Деусова. А це - центральна вісь, зокрема лінія оборони. У дорослому футболі, звісно, розпочинав з аматорських команд. Виступав на першість Хмельниччини, міста за добротні колективи - "Новатор-ХРТЗ" та "Унверситет". Саме в них Олександр набув своїх кращих якостей - чіпкості, бездоганної гри на другому поверсі, вмінню зіграти на випередження, самовідданості. А щодо функціональної підготовки - годі й говорити. Всередині 90-х років в місті неабиякої популярності набуває фут зал. У цьому виді в Хмельницькому законодавцем став "Універ-МАДОК". Цей колектив роками ніхто не міг посунути з трону. Олександр Деусов в тандемі з Віктором Власовим складали еталонну пару футзальних оборонців. В кінці 90-х було створено команду "Імідж" Лісові Грінівці, яка не тільки швидко вийшла на провідні ролі у футбольній Хмельниччині, а й стала представляти наш край на всеукраїнській арені. Влітку 1999 року Поділля" Хмельницький вилетіло в другу лігу. Ті, хто довів хмельницький професійний клуб до ручки поспішили вмити руки, честь флагмана футболу Хмельниччини довелось відстоювати іміджівцям, серед яких був і Деусов. Існує відома футбольна аксіома: Щастя футболіста - попасти до хорошого тренера. А тоді "Поділля" вперше очолив Богдан Блавацький. Перше коло сезону 1999-2000 наша команда пройшла на одному диханні. Одинадцять перемог, чотири нічиї, нуль поразок. Олександр Деусов незмінно грав в основі. До сих пір залишається незрозумілим кому і навіщо знадобилось розвалити колектив, який на проміжному фініші був беззастережним лідером.
Черговий етап кар'єри Олександра Деусова - ФК "Красилів", яким теж керував Богдан Блавацький. Не секрет, що цей фахівець тоді був палким прихильником тактичної схеми: 3-5-2. Простіше кажучи, з трьома оборонцями (літеро та двома фланговими). Може буду дещо суб'єктивним, але зроблю припущення, що у 2000-2003 роках, коли красилівський клуб грав у другій та першій лігах першості України, було награне тріо оборонців - Ігор Тимощук, Олександр Деусов, Віктор Кучерас, рівного якому за надійністю не було і немає до сих пір в командах Хмельниччини. Довелося спостерігати не один десяток поєдинків, в яких брав участь Олександр Деусов. І завжди вражала його самовідданість, навіть самопожертва задля колективного результату. Інколи здавалось, що болю для цього футболіста не існує. Вболівальники старшого покоління пам'ятають гру Ігоря Лєдяхова з московського "Спартака". У Сашка із цим "спартачем" була феноменальна схожість, навіть зовнішньо. З дозволу ювіляра назвав би його "хмельницьким Лєдяховим". Щоб читачі не думали, що Олександр виконував на полі лише захисні функції, нагадаємо, що він мав в своєму активі й до десятка забитих м'ячів. Олександр полюбляв підключатись до атак своєї команди, вмів виконати штрафний. Наприклад, в жовтні 2000 року в домашньому матчі провів два м'ячі в ворота "Ниви-2" з Тернополя. О. Деусов брав участь у двох легендарних протистояннях з "Поділлям" Хмельницький. Грі Деусова віддавала належне і українська преса. Так, "Український футбол" 23 жовтня 2001 року писав: "...Лише самовіддані дії захисника Деусова врятували "Красилів" від неприємностей. І на 38-ій звилині Олександр зіграв вище всіляких похвал, нейтралізувавши прорив нападника суперника до воріт. Якщо додати відмінно виконаний штрафний на останній хвилині першого тайму, то зрозуміла одностайність тренерів про найкращого гравця матчу..."
Апогеєм кар'єри Олександра Деусова цілком можна вважати сезон 2002-2003 років у складі ФК "Красилів". У першій лізі України команда нашого героя завдавала поразок "Сталі" Алчевськ, охтирському "Нафтовику", бориспільському "Борисфену", дублю донецького "Шахтаря". А в кубку України був переграний харківський "Металіст". Зараз така інформація сприймається із розряду футбольних мрій.
На Хмельниччині, мається на увазі футбольній, нажаль, немає традицій відзначати прощальними матчами завершення професійної кар'єри. Восени 2003 року й Олександр Деусов припинив виступи за "Красилів-Оболонь". І досі він підтримує чудову форму, виступаючи за хмельницькі футбольні і фут зальні команди. Спортивна закалка, плюс чудові риси характеру роблять Олександра Деусова непересічною особистістю. Спасибі, Олександре за роки відданого служіння футбольній Хмельниччині! Хай щастить і на п'ятому десятку і завжди!
|
